| Гал1№а | Дата: Суббота, 29.09.2012, 11:37 | Сообщение # 1 |
|
Рядовой
Группа: Администраторы
Сообщений: 4
Статус: Offline
| Тихенько зайшла золотиста осінь на подвір’я нашої школи. В день знань для 90 вихованців перших класів гостинно відчинились двері.
Світлі коридори, шкільні приміщення, класи зустріли малечу свіжістю літнього ремонту, а це неповторний атрибут початку нового 2012-2013 н.р. Тільки Богові, батькам та педагогам відомо, яким дивом готується школа до навчального року, адже батьки, вчителі та і діти звикли і розуміють, що на храм освіти й виховання треба жертвувати гроші, працю і час. Звикла до цього й держава, на всі зойки і плачі представників шкільних працівників – розводить руками: «Нема коштів, шукайте спонсорів».
Тому директори шкіл, які мали б займатися суто навчально-виховним процесом, мусять бути ще й завгоспами, дипломатами. «Тому з усіх наук, якими оволодів в університеті та житті, найбільше використовую ту, яка дає змогу знайти індивідуальний підхід до колег, батьків і непередбачених спонсорів,» - так розпочав нашу розмову директор шостої загальноосвітньої школи - школи, яка по наповнюваності рівняється до середніх шкіл міста, а по наповнюваності класів (до 30 учнів) займає друге місце.
Наші спонсори - це чуйні, обов’язкові та відповідальні люди, готові завжди піти назустріч. Дружні стосунки школи з депутатами міської ради Підлісним Олегом Івановичем, Швайко Олександром Олександровичем. Перш за все, вони створили належні умови для танцювального гуртка «Арго», який є учасником не тільки Всеукраїнських, а й Міжнародних конкурсів: «Сузір’я Донбасу» ІІ місце, кубок Святогір’я І та ІІ місце, “Танцювальна радуга» ІІІ місце і ін.. Майже всі батьки школи - також «записалися» у меценати. Оформлення кабінетів, коридорів, допоміжних приміщень влітає батькам в добру копієчку. Вимушені спонсорувати навчально-виховний процес і самі вчителі: треба передплачувати фахові журнали, купувати спеціальні книжки, готувати роздаткові матеріали, тощо. Який працівник приходить на роботу зі своїм власним верстаком чи інструментами, вчитель ходить з ноутбуком. Отак, «з миру по нитці – голому рубашка» і живе наша школа.
Школа має гарне й велике приміщення, розраховане на 700 учнів. Зведена в 1959 році, вона має солідний вік, все потребує оновлення, кожного року знову і знову додається роботи . «Взяти дерев’яні вікна величезної площі, які нині в такому стані, - говорить Іван Олександрович,- що відчиняти їх ризиковано – можуть розсипатись.» Їх заміна потребує капітального вкладання. «Де ж узяти гроші?» - пухне голова директора школи.
Колектив нашої школи за фаховим рівнем – один із найсильніших в місті. В його складі вчителі-методисти, старші вчителі, вчителі вищої категорії, багато з них відомі в місті і області Софія Петрівна Павловська, Тетяна Семенівна Смик, Антоніна Василівна Ярош, Тамара Іванівна Бовкун, Галина Іванівна Кузьменко, три вчителі переможці міського та учасники обласного етапу конкурсів «Учитель року-2012» вчитель біології заступник директора з НВР Шамрай І.А., англійської мови Мірошниченко О.А., вчитель етики Соловйова М.А.
Завдяки плідній праці лідера профспілкового колективу Кузьменко Г.І. в школі діє свій сайт (http:// sova6.ucoz.ru/) та газета, школа має доступ до Інтернету.
У школі запроваджено систему заохочення для учнів, які стали переможцями міських та обласних олімпіад, конкурсів, турнірів. Кожного року проводиться свято, яке присвячено переможцям та призерам міських та обласних предметних олімпіад, Всеукраїнських конкурсів. Учні нагороджуються цінними подарунками, а вчителі грамотами.
Хочу завершити нашу розмову відомостями з новітньої історії, адже за фахом я вчитель історії: 5 вересня Індія відсвяткувала велике національне свято День учителя, яке відзначається на рівні Дня незалежності. Бо вчителі Індії найшановніші в суспільстві люди. Дата свята збігається з днем народження доктора Сарвепаллі Радхакришнана, філософа і педагога, який із 1962 по 1967 рік був президентом Індії. Свого часу він багато зробив для того, щоб його співвітчизники мали змогу здобувати різнобічну освіту. Плоди його зусиль Індія пожинає досі: індійські спеціалісти з нанотехнологій, програмування, медицини сьогодні цінуються в усьому світі. От би і в нас так.(Автор Момот І.О.)
|
| |
| |
