В умовах впровадження Державного стандарту виникла необхідність добору таких методів і прийомів, які б відповідали зазначеним у стандарті вимогам: - уміти каліграфічно і грамотно списувати і писати з голосу тексти з дотриманням вивчених правил правопису під час побудови письмових зв’язних висловлювань; самостійно користуватися орфографічним словником для з’ясовування правильності написання слова, його окремих форм; знаходити і виправляти орфографічні та пунктуаційні помилки; - уміти списувати, писати з голосу, складати тексти різних типів мовлення, дотримуючись правил орфографії та пунктуації; - уміти позначати звуки буквами; Один з показників інтелектуальної готовності дитини до шкільного навчання – рівень розвитку дрібної моторики. За віковими особливостями відомо, наскільки важко протікає у молодших школярів (особливо шестирічних) уміння писати розбірливо, рівно з дотриманням пропорцій, однакового нахилу і т.д. для того, щоб навчитися більш уміло управляти цим процесом, необхідно добре уявити собі, по-перше, ті труднощі, які відчувають діти, а по-друге, причини, що породжують їх. Погрішності в письмі можуть бути викликані самими різними причинами: порушенням елементарних гігієнічних та організаційних вимог (освітлення, положення зошита, руки, ручки в руці і т.д.), перенапруженням руки, відсутністю необхідної просторової орієнтації, недосконалістю регуляції рухів, розривом з розвитку рухових і зорових аналізаторів, недостатністю взаємодії оптичного і окорухового апарату і т.д. Все це говорить про те, що для плідного навчання технічній стороні письма необхідний певний рівень психофізіологічного розвитку дитини, і не тільки руки, як іноді вважають, а перш за все, мислення, пам'яті, уваги, здібності до зорового сприйняття об'єктів і тому подібне. |