| Тема. Земля наша, Україно, цвітом волі розквітай!
Мета: поглибити знання учнів про незалежну Україну та її державні символи; формувати національну свідомість школярів; проаналізувати етапи здобуття українським народом державної самостійності; розвивати уміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях і комунікативні здібності, логічне мислення, вміння аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати історичні факти, робити висновки; розвивати кмітливість, творчу уяву, естетичні почуття; підсумувати і збагатити знання учнів про національні символи, різні види і жанри усної народної творчості України; виховувати гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину, виховувати інтерес до вивчення історичного минулого нації, почуття патріотизму, любов до рідного краю, шанобливе ставлення до символів держави.
Тип уроку: тематичний вечір.
Обладнання: Державний і національний прапори України, виставка літератури по даній темі; рушники, розписаний посуд, вишивки, програвач, записи української народної музики, Конституція України, плакати із зображенням Державного Прапора України, Державного Герба України,карта України; портрети письменників, карта України.
Хід роботи
Епіграф : Люди без Вітчизни, як соловей без пісні.
Народна творчість
І. Організаційна частина.
ІІ. Вступна частина
1. Вступне слово вчителя.
Україна! Наша рідна земля, наша Батьківщина. Вона для всіх, хто її поважає і любить, вона - колиска найкращих у світі пісень, вона - вічна надія на волю і кращу долю.
Мені над усе більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив'яне небо,
І сиза роса на траві при шляхах.
Таке все тут миле, доступне і гідне –
Високі тополі і тихе село...
Таке сокровенне, насущне і рідне,
Воно в мою душу навіки вросло.
Коралі калини і мамині очі,
І доля - з лелечого наче крила...
Я більшого щастя на світі не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й цвіла
Справді, не треба більшого щастя, щоб лиш Україна розвивалася, зміцнювалася, а ми, її громадяни, робили все для того, щоб вона якнайшвидше стала в ряд з передовими країнами світу.
ІІІ. Основна частина.
1. Повідомлення теми, мети уроку.
Наш захід присвячений рідній Батьківщині. Спробуємо з’ясувати, що означає слово Батьківщина, чим славиться наш народ, і чому ми повинні любити Україну.
2. Запитання для обговорення
1. Що для вас означає слово Батьківщина?
2. Чим мала Батьківщина відрізняється від Батьківщини?
3. Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?
3. Презентування історичного матеріалу.
Давайте з вами заглянемо в історію нашої держави, дізнаємося, звідки пішла її назва, ознайомимося з її символами. Адже у нашого народу на землі глибоке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався в усіх сферах життя - культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древньою величною історією. А коли ж виникла її назва?
Учень 1. Назва «Україна» зустрічається ще в києво-руський час. Першу згадку про Україну зафіксовано в Іпатіївському літописі 1187 року. Вона пов'язана з Переяславським князівством. Оповідаючи про смерть князя Володимира Глібовича - захисника краю від кочовиків-половців, літописець зазначив: «И плакавшися по нем вси переяславци... О нем же Украйна много постона...»
Учень 2. Інше джерело в 1189 році називає Україною частину Галицького князівства, розташовану між Південним Бугом і Дністром. Цю назву згадували, описуючи події 1213 року, коли князь Данило Галицький відвоював у поляків ряд населених пунктів. У літописах назва «Україна» вживалася паралельно з термінами «Русь», «Київська Русь», а народ називався «руським», «русинами».
Учениця 1. На старих західноєвропейських картах, які досліджували вчені Аделунг, Бокачов, Лербер, територія нашої Вітчизни завжди охоплювалася назвою «Україна».
Дуже цікаві факти французького інженера Боплана, який протягом 17 років перебував на Україні і в 1650 році видав книгу «Опис України». Назву «Україна» знаходимо і на великих глобусах.
Учениця 2. Назва «Україна» існувала аж до часів Петра І. А пізніше таємним розпорядженням царського уряду в 1863 році було заборонено вживати назву «Україна», наказувалося називати Малоросією, а народ - малоросами. В цей час також вийшов Валуєвський указ про заборону української мови.
Вчитель. Але Україна пройшла всі випробування, лихоліття, сваволю і вистояла. Бо, як писав відомий французький вчений Й.Г. Коль у 1841 році, «Немає найменшого сумніву, що колись велетенське тіло російської імперії розпадеться і Україна стане вільною державою. Час цей наближається поволі, але неухильно. Українці є нація з власною мовою, культурою, історичною традицією. Україна роздерта поміж сусідами. Але матеріал для Української держави готовий: коли не нині, то завтра з'явиться будівничий, що збудує з тих матеріалів велику незалежну Українську державу». І цей час настав. Сьогодні Україна - незалежна, і як інші країни, вона має свої символи - герб, прапор, гімн. Зараз ми поговоримо саме про них.
Учень. Про утвердження нашої державності й самостійності свідчить те, що ми маємо малий герб України - тризуб. Як державний герб України тризуб на синьому тлі введений законом, прийнятим українською центральною Радою в Києві у 1918 році. У проекті Конституції, представленому конституційною комісією в жовтні 1928 року, в ст. 9 записано: «Державним гербом Української держави є тризуб золотої барви на синьому тлі. Право вживання тризуба мають виключно державні установи».
Учениця. Поява тризуба на Україні пов'язана з дохристиянським культом Сонця-Вогню. Він графічно передає єдність жіночого і чоловічого начал, що породжує третю силу - синівське начало. Тризуб здебільшого зображають золотим або жовтим на синьому тлі. Жовто-золотий - це колір небесних світил, сонячного проміння, без якого неможливе життя.
Вчитель. У наш час Верховна Рада України затвердила тризуб як малий Державний герб. У статті 20 Конституції України записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб і Державний Гімн України».
Учень. Державними барвами Української держави є барви синя і жовта. Чисте небо - символ миру (синій) та пшеничне поле - символ достатку (жовтий). Синьо-жовте сполучення на українському прапорі - одне з найдавніших. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства - золотого лева на синьому полі.
Наш стяг пшеничний у степах під голубим склепінням неба... Він втілює віковічні прагнення нашого народу до миру, праці, краси.
Учениця. Слов'яни обожнювали свої знамена і вірили, що у воєнний час вони святіші від ідолів. Стяги спершу возили разом зі зброєю, перед боєм ставили на узвишші, аби кожен ратник бачив їх. Прапороносцями призначали, як правило, визначних богатирів, які мали за обов'язок постійно тримати прапор над полем бою, пильно охороняти його. Значення прапора під час бою було дуже важливим: якщо він стояв нерухомо - знали: битва проходить успішно, а якщо зникав з поля зору ратників, то це мало означати не що інше, як поразку.
4. Гра «Асоціація»
Діти, у кожного з вас є на парті картки та олівці намалюйте, будь-ласка з чим у вас асоціюється Україна і поясніть, що ви намалювали ?
Поки учні малюють, звучить українська мелодія ( запис пісні Н. Бучинської «Ми – українці».) Діти малюють калину, рушник, сонце, земля,колосок пшениці тощо і пояснюють малюнок.
5. Колективна робота
Саме в значенні «країна», «рідний край» ця назва вживалася не лише в історичних документах, а й у народних думах і піснях, у творчості українських письменників.
Давайте спробуємо доповнити вірш, вставляючи останнє слово:
Ми дуже любим весь наш край,
І любим У_______ (Україну),
Її лани, зелений гай,
В саду рясну _______ (калину).
Там соловейко навесні
Співає між _______ (гілками),
Та й ми співаємо _______ (пісні) –
Змагається він з нами!
6. Слово вчителя.
Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято. Найбільше обрядових сюжетів пов'язано з рушником. Рушники — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» — бажали людям щастя.
Рушники несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «тримай хаточку, як у віночку, а рушник на кілочку». І ще «хата без рушників, як родина без дітей». І сучасну, і традиційну оселю в Україні важко уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають ще й досі. Для прикрашення інтер'єру оселі, для домашнього затишку, просто так, для душі. Узори на рушниках – то давні забуті символи: ромб з крапкою посередині – засіяна нива, вазон чи квітка– світове дерево од неба до землі, людська фігурка, немов з дитячого малюнка, – знак берегині, богині хатнього вогнища. А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покуті– це обереги од усього злого, що може зайти в дім. Його можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як без пісні, не обходяться народження, одруження людей, ювілейні урочистості. Зверніть увагу на рушники, які є сьогодні в нашому класі.
6. Робота в групах. (Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст.)
1.Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може.
2.Люди без вітчизни, як соловей без пісні.
3.Рідний край – землі рай.
IV. Підбиття підсумків
Вчитель. Розмову про Україну та про її символи можна вести без кінця - краю, бо така багата і щедра наша земля, така славна її історія.
Хочу, щоб кожен з вас запам'ятав те, про що ми говорили сьогодні. Любімо свою землю, випрошуймо у Всевишнього ласки і допомоги, вивчаймо, знаймо і поважаймо її символи, не даймо нікому скривдити її.
Молись, дитино, за Україну,
Що нам безсмертне життя дає.
А по молитві ставай до чину,
Ставай до праці, дитя моє.
Молитва небо здіймає вгору,
Заводить сонце в душі алмаз,
А праця творить землі опору
Та від скорботи рятує нас.
Молись, дитино, щоб не вернуло
Московське рабство, як темна лжа,
А по молитві пильнуй, щоб дуло
Твоєї зброї не жерла ржа.
Молитва щира - то з Богом згода,
То криця духу, а не руки,
А чиста зброя - твоя свобода,
Твоя будучність на всі віки. |
