Формування життєвих компетентностей на уроках української мови талітератури в процесі реалізації особистісно орієнтованого навчання.
Актуальність проблеми
Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»), Концепція загальної середньої освіти, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті визначили, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості.
Інтеграційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві, вимагають нової школи, метою якої є створення «умов для розвитку і самореалізації кожної особистості», формування покоління, «здатного навчатися упродовж життя» («Національна доктрина розвитку освіти»). Такий підхід є вимогою часу. Головними проблемами, на які сьогодні орієнтує дидактика, мають бути не просто питання «що вчити?», а «для чого вчити?» і «як учити?» Тому пріоритетами державної політики розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування національних загальнолюдських цінностей, створення умов для формування життєвих компетентностей школярів.
Сьогодні особлива увага повинна приділятися практичній і творчій складовим навчальної діяльності. У вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів актуалізується роль уміння здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поповнювати та оцінювати її, застосовувати способи пізнавальної та творчої діяльності. Зрозуміло, що процес отримання інформації не є проблемою, для учня складнішим є оперування нею.
Актуальність визначеного напрямку і зумовила вибір теми «Формування життєвих компетентностей на уроках української мови і літератури в процесі реалізації особистісно орієнтованого навчання» .
Теоретичні основи досвіду.
В основу досвіду вчителя покладені наукові ідеї, теоретичні й практичні висновки вчених педагогів і психологів.
Взірцем педагогічної думки вчитель вважає «Повчання Володимира Мономаха» (1053 – 1125), де вперше в епоху Київської Русі, обґрунтовано необхідність у зв’язку освіти з потребами життя особистості. При цьому особливу увагу автор звертає на важливість розвитку в дітей ініціативи, творчості, працелюбства, дотримання гуманістичних стосунків між людьми.
Орієнтація на компетентнісний підхід у визначенні цілей освіти є головною в роботах вітчизняних дослідників Л.І.Ломако, В.Раєвського, Г.Токмань, російських - І.Дахіна, М.Скаткіна, А.Хуторського.
Вихідні положення цієї проблеми сформульовано у працях В. Сухомлинського, К. Ушинського, А.Макаренка.
Розвитку особистості способом виявлення рівня здібностей дитини присвятили дослідження психологи К.О.Абульханова-Славська, В.В.Давидов, В.О.Моляко, Л.М.Проколієнко, І.С.Якиманська, О.Г.Асмолов, В.В.Столін, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, які підтверджують позитивну роль творчості у стимулюванні пізнавальних інтересів учнів, дослідницької активності, здатності до знаходження оригінальних рішень та прогнозування.
Особистісно орієнтована методика успішно утверджується в практиці сучасних учителів-новаторів: Н.Беліва, О.Наєнко, В.Мележик, Г.Бітківської, Л.Фурсова, О.Ніколенко, Л.Мірошниченко.
Близькі вчителю і ідеї бельгійського педагога, психолога, лікаря Овіда Декролі (1871-1932), який висунув концепцію, виражену в назві школи, створеної ним у 1907 році – «Школа для життя – через життя». Він намагався пристосувати школу до потреб та інтересів дитини. На той час це було кроком до особистісно орієнтованої технології, яка ставить у центр всієї шкільної освітньої системи особистість дитини.
Генріх Шаррельман обґрунтував особистісно орієнтовану педагогіку. Педагогічне керівництво сприймалося ним як творча співпраця вчителя з учнями. Навчання повинно викликати в учнів радісне світосприймання, а цьому можуть прислужитися за його визначенням, різні види самостійних творчих робіт.
Спираючись на досвід багатьох представників передової педагогічної думки, вчитель поділяє їх думки в тому, що школа з одного боку мусить дати учням певну суму наукових знань, виробити в них науковий світогляд, а з другого – «виховати в них формальні здібності інтелекту», без яких людина «не зможе рухати культури вперед», їй потрібні «логічне мислення і творча фантазія».
Вчитель змогла поєднати особисті знахідки із запозиченими, творчо трансформувати передові сучасні технології у власну систему роботи.
Провідні ідеї досвіду
Реформування освіти передбачає відновлення змісту навчання з орієнтацією на «ключові компетентності», оволодіння якими дозволяє учням вирішити різні проблеми в професійному, соціальному, повсякденному житті.
На своїх уроках учитель формує пізнавальну, особистісну, самоосвітню, комунікативну компетентності, звертаючи особливу увагу на розвиток творчої компетентності, в основі якої особистісно орієнтовне навчання.
В основі досвіду – робота вчителя щодо реалізації особистісно-орієнтованого навчання з метою формування цільових мотивів, що дають змогу прищеплювати навички, завдяки яким людина самостійно керуватиме своєю пізнавальною активністю. Як показують дослідження, лише у 13% учнів формуються цільові установки на виявлення нового, а в решти – на механічне запам’ятовування текстів.
Щоб вирішити цю проблему, вчитель організовує роботу з учнями за трьома напрямками:
- правильно формує цільову настанову;
- активізує контроль за сприйняттям;
- підвищує темп уявних операцій, звертає увагу на глибину та чіткість їх усвідомлення, прогнозування прочитаного, установлення причинно-наслідкових зв’язків.
Позитивний результат цієї роботи дає дотримання принципів навчально-виховного процесу, які сприяють формуванню життєвої компетентності учнів.
Серед них вчитель виділяє саме такі:
- принцип розвитку, який припускає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;
- принцип самодіяльності, що має на меті діяльний підхід, коли учні відчувають себе співучасниками навчального процесу і реалізують свої творчі здібності;
- принцип самоорганізації.
Вчитель добре розуміє, що тільки в процесі самостійної діяльності учнів можуть бути сформовані навички інтелектуального саморозвитку та творчого мислення. Учні Юлії Анатоліївни на кожному уроці заглиблюються в атмосферу творчості, пошуку нового, нестандартно вирішують творчі завдання.
Своє місце в кожному етапі уроку, свою діяльність вчитель характеризує словами: навчає.спрямовує,допомагає.
Технологічне підґрунтя
Важливою умовою навчання й першим кроком до формування компетентності учня є внутрішня мотивація (самомотивація).Уміння й бажання навчатися – це той фундамент, який маємо закласти як учителі. Тому перед кожним уроком вчитель шукає відповідь на «вічне питання»: як побудувати навчальний процес, щоб урок викликав емоційне піднесення в школярів, неодмінно позитивно впливав на їхні почуття і мислення, збагачував їх досвідом самостійних пошуків і роздумів.
Для формування життєвих компетентностей учнів практикує традиційні та інноваційні технології організації навчальної діяльності. Вчитель надає перевагу особистісно орієнтованому навчанню. Ця технологія сприяє індивідуалізації навчання, здійсненню диференційованого підходу, самовираженню, самореалізації особистості. Серед інноваційних методів вчитель застосовує інтерактивні технології (О.М.Пєхота, Л.В.Пироженко, О.І.Пометун ). Керуючись методичними порадами Л.Скуратівського, Г.Шелехової, використовує інформаційно-комунікаційні технології. Ефективною для формування життєвої компетентності вважає технологію проектного навчання (Дж.Дьюї та В.Кілпатрик), яка передбачає вирішення певної проблеми та орієнтується на самостійну дослідницьку діяльність учнів – індивідуальну, парну, групову. Практикує підготовку міні-проектів, зокрема на уроках, де вивчаються значні за обсягом оглядові теми: «Життєвий і творчий шлях письменників», «Становлення і розвиток нової української літератури». Типи проектів найрізноманітніші: дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично-організаційні тощо.
Обов'язковою умовою завершення роботи над проектом є створення презентації, зокрема комп’ютерної (у програмі PowerPoint); ефективним є складання опорних схем, таблиць. Тому можна говорити про систему роботи із здібними та обдарованими учнями.
Для розв’язання суперечностей між новою інформацією та життєвим досвідом дітей застосовує проблемне навчання.(Дж.Дьюї). Для полеміки вибираює те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, схвилювати. На ідеях методичної системи розвитку критичного мислення через читання та письмо навчає аналізувати, порівнювати, систематизувати, оцінювати інформацію. Для цілісної подачі навчального матеріалу використовує мультимедійні технології.
Прогнозування результатів
Представлена модель діяльності дозволяє:
- забезпечувати компетентнісний підхід у навчанні української
мови та літератури в умовах реформування освіти, формувати в учнів
здатність знаходити правильне рішення в різних життєвих ситуаціях.
- розвивати й закріплювати інтерес до предмета;
- використовувати нові педагогічні технології;
- дати учням якісну освіту;
- розкрити здібності: інтелектуальний, творчий, моральний потенціал
кожного учня;
- підготувати учнів до правильного вибору професії, життєвих
орієнтирів;
- удосконалювати форми організації навчальної діяльності.
Реалізація цих завдань дозволяє Юлії Анатоліївні розвивати компетентну особистість у відповідності до її здібностей, інтересів і можливостей.