Методи оптимізації рухової активності школяра.
Здоров’я дитини — це стан її повного фізичного, душевного та соціального благополуччя. Питання збереження та зміцнення здоров’я дитини належать до стратегічних завдань суспільства.
Серед оздоровчих засобів рухова активність школярів набуває виняткового значення. Вона формує організм, зміцнює здоров’я, попереджує захворювання та є найважливішим компонентом здорового способу життя. Обмежена рухова активність одна з головних причин низки важких порушень опорно-рухового апарату, фізичного розвитку, хронічних захворювань внутрішніх органів, порушення обміну речовин, погіршення психічного стану.
Рухова активність є зовнішнім виявом психічної діяльності. Гімнастика, біг, ігри на свіжому повітрі, плавання, катання на ковзанах, ходьба на лижах та інші фізичні вправи – уся різноманітність рухів повинна гармонійно ввійти у повсякденне життя підлітків, адже двох шкільних уроків фізичної культури на тиждень замало для задоволення потреби у рухах і всебічного фізичного розвитку .
Рухова активність – невід’ємна частина способу життя та поведінки дітей, яка визначається соціально-економічними і культурними чинниками, залежить від організації фізичного виховання, морфо-функціональних особливостей зростаючого організму, типу нервової системи, кількості вільного часу, мотивації до занять, доступності спортивних споруджень та місць відпочинку дітей і підлітків.
Підвищення рухової активності, розвиток рухових умінь та навичок є можливим лише за умови проведення систематичних цілеспрямованих занять фізичними вправами, що мають тренувальні режими і мають розвивальний характер. У школі такими формами є уроки фізкультури, секційні заняття та виконання самостійних домашніх завдань.
Основними шляхами підвищення рухової активності та розвитку рухових умінь і навичок у дітей на уроках фізичної культури є: застосування навчально-розважальних ігор; змагання, які сприятимуть активізації з метою суперництва та самоствердження в колективі; використання нестандартних уроків; застосування функціональної музики (музичний супровід допомагає учням більш активно, з емоційним піднесенням виконувати запропоновані завдання). Найбільше оздоровче значення мають аеробні фізичні тренування. Достатня рухова активність є необхідною умовою гармонійного розвитку особистості.
Руховий режим школяра складається з ранкової фіззарядки, рухливих ігор на уроках фізичної культури, заняття в гуртках та спортивних секціях, прогулянок перед сном, октивного відпочинку у вихідні дні.
До форм фізичного виховання в школі належать уроки з предмету "Фізична культура". Обов'язкові уроки, що проводяться за державною програмою, створюють основу фізкультурно - оздоровчої роботи і тому є найважливішою формою.
Форми активного відпочинку в режимі шкільного дня, в тому числі і продовженого: гімнастика до занять, фізкультурна пауза, зміни з організованими іграми.
Фізкультурно-оздоровчі заняття в школі: ранкова гімнастика, рухливі ігри на прогулянці, фізкультурні хвилини, фізкультурне дозвілля, фізкультурне свято, день здоров'я;
Фізкультурно-оздоровча робота в режимі навчального дня: гімнастика на навчальних заняттях, фізкультурні хвилини під час уроків, фізичні вправи і рухливі ігри на подовжених перервах, щоденний годину здоров'я, щоденні фізкультурні заняття в групах продовженого дня;
Позакласні форми занять фізичною культурою і спортом в школі: групи загальної фізичної підготовки, лікувальної фізкультури, гуртки фізичної культури, спортивні секції з видів спорту, групи військово-прикладної підготовки;
Загальношкільні фізкультурно-масові і спортивні заходи: щомісячні дні здоров'я і спорту, всередині шкільні заходи: (змагання, крос, туризм, багатоборство, олімпійські старти та ін);
Індивідуальні заняття фізичною культурою та спортом: ранкова гімнастика, прогулянки, загартовування, домашнє завдання з фізкультури, самостійна тренування за індивідуальним планом.
Багато традиційні форми занять фізичними вправами, а також використання природних факторів природи замінюються зараз новими, що враховують інтереси і можливості учнів. Мова йде про спортивні танці, ритмічної гімнастики, "аеробіки", веселих фізкультурних атракціонах, китайської гімнастики - "ушу". Головна мета - здатність гармонійного розвитку та зміцнення здоров'я засобами фізичного виховання. Різноманітність форм і засобів фізичного виховання дає можливість, з одного боку, досягти найбільшого ефекту, а з іншого - враховувати інтереси, бажання та індивідуальні психофізіологічні особливості школярів. З метою взаємозв'язку всіх форм, засобів створюються комплексні програми, що включають уроки фізкультури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня і в режимі вільного часу, позакласні фізкультурно-масові і спортивні заходи.
Висновок
Здоров'я - найважливіша умова успішної реалізації особистості. Щоб здоров'я зберігалося й зміцнювався, всі педагогічні технології повинні базуватися на певних принципах природничо, враховувати психофізіологічні особливості учнів на кожному етапі індивідуального розвитку і спиратися на обов'язкове дотримання фізіолого-гігієнічних нормативів при організації навчального процесу. Тому в організації навчального процесу необхідно знайти ту межу, коли, з одного боку, успішно вирішуються освітні, виховні завдання, а з іншого боку, не наноситься шкоди здоров'ю учнів, забезпечується нормальний процес зростання і розвитку організму, розширення його адаптивних можливостей. |
